Зима стікає товстими драмами

Зима стікає товстими драмами

Зима стікає товстими драмами
Кудись в підсвідомість, в її капкани
Крапля за краплею, спогад за спогадом.
Рік був виснажливим,
надто часто змінювалась погода.
І з кожним циклоном – зміни діоптрій.
Ти, до речі, працюєш сьогодні?
Якщо так, то до кóтрої??
Після всіх поворотів наші кроки кричать «Прямоти!»
Наші голі тіла і нерви потребують святої води.
Видихаємо сірі згустки розтріскавшихся почуттів,
Загортаємо обережно справжність своїх світів,
Нам усім вже б давно перейти між собою на «ти»,
Нам усім вже б давно навчитись з собою спокійно йти.
Що ховають в собі гаманці наших старих братів,
Й території по обох берегах невтішної в світі землі.
Мої надто засушливі пальці потребують нових доріг.
Головне пережити цей надто амбівалентний рік.
Головне дочекатись весни, повірити знову в людей,
І тобі, і не хапатись за розпач минулих тіней,
І може тоді зима промине вже завтра чи навіть сьогодні вночі…
Ти головне вір в мене… чуєш… і не мовчи…не мовчи… не мовчи…
14.12.2018

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

19 + eight =