***
В ній залишилося так мало її колишньої –
не скуйовдженої трагедіями останніх днів,
які б краще залишились непрочитаними книжками,
ніж прочитаними повістками для її братів.

В ній залишилось так мало того дитячого,
що робило її легкою та прозорою.
Відіпрати можна майже все
окрім
спогадів
та запеклої крові на рукаві.

Вона не прагнула. Так просто сталося.
Вона сталася. Несподівано.
Ще вчора була вона звичайним підлітком.
Сьогодні – його опорою невідривною.

Вона не вчить вищі матерії,
не знається на юрисдикції чи економіці.
Вона просто мовчить
і робить ін‘єкції,
які не знеболюють
фантомні болі.

Вона знає все про контузію,
про те як спати з тим,
хто ніколи не спить,
знає про вартість протезів,
і скільки сьогодні треба
змінити бинтів.

Якщо зазирнути в її обличчя,
подивитися в її запалені очі,
хочеться запитати,
чого вона в цю саму хвилину хоче.

Механічно збирає волосся
без натяків і призначень
вона іноді йде в дальню кімнату
і наодинці плаче.

08.05.2019 (с)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

10 + 17 =