Про відпустку…

Повернула ся з України.
Чорно-біла плівка вже здана в друк, подарунки розпаковані, очі на мокрому місці.

Важко все ж таки для мене всі ці телепортації з одного світу в інший.
Ще кілька днів тому я гуляла нічними вуличками Львова, ще тиждень тому зустрічала світанки в ІФ, ще кілька хвилин тому я прослухала “Эхо тысячи вокзалов” в 13-й раз …
Ця поїздка була дійсно особливою і так само по-особливому вона залишиться в моєму серці.
Перший раз я повернулася на Батьківщину, щоб відпочивати та насолоджуватися життям, а не вирішувати якись проблеми.
І це мені вдалося … Навіть занадто … Так занадто, що перший робочий день я провела на кухні біля кавової машини. Але ніхто з начальству на мене не сердився – медовуха зробила свою справу 🙂
Старі та нові знайомі, файні хлопці та вродливі дівчата, випадковості та збіги, ностальгія за минулим, думки про майбутнє, повна шаленість сьогодня.
Давно ми не були у такому відчайдушному відриві.
Просто відірвалися від земного тяжіння, від соціальних ролей та умовностей, від серйозності та того чортового професіоналізму і полетіли до безхмарного неба української Галичини.
Ми летіли понад львівською бруківкою, понад франківською соткою, понад запашними кав’ярнями та чудовими кірхами.
Ми насолоджувалися рідною мовою, рідною їжою, рідними друзями та рідним повітрям.

Мені тебе так не вистачало, моя нещасна Країна…

Дякую, сестро, за цю фотку. Ти, як завжди, зловила мене у процесі фототерапії )))

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s