Де взяти ліки проти вірусу сепаратизма?

Останнім часом мене не раз дорікали радикалізмом.  В моїх висловах, вчинках, ставленні до росіян і до всієї ситуації взагалі. Так, це правда, кажу це зі всією відповідальністю. Я довго намагалася бути об’єктивною, не переносити політику на людей, але в мене не вистачило терпіння. Урвався мій терпець. Бо практично усі росіяни – це неадеквати (власно в мене лишилося декілька знайомих, яких я дуже поважаю, але то майже усі творчі люди, які живуть за кордоном). Моя реакція на триколор та радикальна огида до усього, що пов’язано з росією, чи то спорт, чи то євробачення, чи то просто люди – дуже однозначна. В мене є на те лише 2 прості причини:

  1. Росія відібрала в мене рідну домівку.
  2.  Росія відібрала в мене найбільш близьких людей.

Вчорашня розмова з дідусем стала ще раз тому доказом, і я ніколи до цього не звикну, ніколи не поступлюся своїми принципами та ніколи не вибачу. Бо це якись жахливий сюреалізм зі мною в головній ролі, на яку я ніяк не претендувала.

МІЙ рідний дідусь, який все моє життя пишався мною, сказав, що глибоко розчарувався в мені, і що якби він міг, то повбивав би усіх українців (звісно, він вжив інше слово) власними руками. А на питання, так я ж теж українка, я, твоя онука, він лише промовив, що не хоче мене образити, але дав зрозуміти, що й мене теж. Передумовою тих жахливих слів було

1) я їду до своїх друзів на весілля в Західну Україну;

2) я випускаю україномовний журнал

3) я НЕ дивлюсь російське телебачення

4) я не поважаю Путіна.

Що зробила пропаганда з МОЇМ дідусем? Як так? Моєму розпачу нема кінця.  Дід тільки мріє про те, що Росія забере собі увесь Схід, він як молитву повторює “Господь хранит Россию” і вкланяється перед Путлером. Він викинув мій журнал, як брудне смиття.

– Зачем ты едешь на ту Бендеровщину?
– В Західну Україну, в Україну, тобто додому.
– Нет, на Бендеровщину.
– Ну тоді, хоч промовляй вже правильно, Бандера. Але я все одно їду додому. Я з України.
– Ты что совсем тупая? Разницу не понимаешь? Нет такой страны Украина. Есть Бендеровщина, в которой живут фашисты, которые раньше с немцами истребляли твоих прадедов, и есть Великая Россия, которую хранит Господь. Ты ж вроде по истории пятерки имела, а не знаешь ни хрена. Позор какой. Историю нужно знать. Ты – сплошное разочарование для моих седин.

Не я почала ту розмову, але усі мої спроби поговорити про футбол, кроликів, погоду, літо зводилися лише до одного – Я тупая внучка, которая обидела пожилого человека своей необразованностью, !!! гордыней, тупостью (я реально не пам’ятаю усіх образ, бо в мене сльози роздирали усю душу на шматки), a если я не смотрю русское телевидение, даже не имею права высказывать мысли, так как не имею информации, и Россию хранит ну просто все царство небесное.

Про щось інше поговорити просто неможливо.Я дуже довго звикала до того, що в мене більш немає брата, замість нього є сепаратистська мразь, яка теж хотіла би мене пристрелити. А тепер ще й дідусь? Якого я, звісно, поважаю, і ніколи не скажу того, що насправді думаю. До речі, брат, який ніде не вчиться, а лише рве траву як якись найманець у своєму ДНР, виявився “добрим та гарним онуком”. А я…

Тато сказав, що це вже не мій дідусь. А я не можу отак просто взяти і прийняти це. Дуже болісно.
Тож, гадаю, можна зрозуміти, чому я ненавиджу росіян і все, що пов’язано з цією тоталітарною країною.

Я зневажаю усіх тих, хто нехтував Перемогою нашої Джа, усіх тих, хто мислить подвійні стандартами та під трезубом моєї країни носить орла, усіх тих, хто ховає свою “паскудну російську” душу під демагогією потипу “я за мир”.  Не буде більше миру. Через вас!!! Бо ви ненажерлива проказа на карті світу. І якщо говорити про мою найбільшу мрію… Я мрію, щоб цю проказу знищила якась Велика Пожежа, і я буду робити усе, що від мене залежить, щоб цьому посприяти, чи то волонтерство, чи то поширення української культури та правильної інформації, чи то будь-яка підтримка однодумців.

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла

Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів…

2 thoughts on “Де взяти ліки проти вірусу сепаратизма?

  1. Сумно 😦 Мені дуже шкода, що так вийшло 😦

    Єдине, що б я змінив у цій статті, – це “руську” на “російську”, бо багато людей вже забули, що “руський” і “російський” означають зовсім різні речі. прикметник “руський” значно більше стосується України, аніж тієї ж Росії. і не можна дозволяти Росії привласнити собі нашу історію.

    Liked by 1 person

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s