Новела міт курвен (без цензури)

Третя година ночі. Готель Кракова. Спати не хочеться. Хоча треба. Бо попереду ще 1000 км, і дупою чую будуть вони, курва мать, такі, з адрєналінчіком.

На кордоні стояли 2 години, хоча машин майже не було, а просто нашим сусідам-полякам було нєхєр робити. Все мене питали, і скільки ж там бєнзіна везете, і який об’єм двигуна, і ще якусь хєрню.

img-20161228-wa0001Виїхали на трасу. І почалася хуртовина «як нє в сказкє сказать, ні пяром опясать». Їхати важко. Поляки вони-то, курва, молодці, дороги зробили не гірше німецьких автобанів, не так як в нас срали-мазали. Але ж воно, курварство, нічогісеньки не видно. Їдеш на автопілоті. Антіфрост ніфіга не антіфрост, особливо коли тебе з такими умовами обжинають фури, і усю ту прєлєсть тобі прямісінько на передні вікна. Концентрація, короче, усі 200 відсотків.

Як тільки стало більш-меньш нормально їхати, заблимало табло, що бензину залишається ще на 60 км. Сюрпрайз. Йубарашунг, щоб його грець.  Їду, чекаю на заправку. А її, холери, немає. Тиць-ПиздИць-Приїхали! А з’їжджати в курва-куди з такою погодою в незнайомій країні, та ще й коли карти постійно збиваються, якось ну не саме комфортне почуття. Заправки все немає. То ми все ж таки звернули. Ну і по ходу не зовсім в країну мрій.

Якщо на автобані хоча б усе підсвітлювалося (так-так, поляки –великі молодці) і їхати було важко, але можливо. То тут. Піпєц у всій красі. Польскі єбєня. А це ще той екстрім. Уявіть. Перша година ночі. З фонарів – тільки місяць. По дорозі, як собаки по хаті, бігають лисиці. А з усіх боків на тебе дивляться фігурки бож’їх матерів. Ну, прямо, як «Добрий дЄнь!»

Ніхєра не видно, бензину стає все меньше, заправками «нє пахнєт», і дороги – тупо льод. Як дзеркало. В мене паніка. Я хоч і не те щоб дуже бздюха, але трохи сцикотно, бо машину я вже не можу контролювати, і усі ті «а-бе-еси» та «є-ес-пе» до с-р-а-ці. А тут ще хрести поперли з обох боків. І от тупо єбєня. Польскі єбєня. І хрести. З бож’їми матерями.

Їду і майже плачу, ні то від розпачу, ні то з переляку. І тут мене розгортає на 180 градусів, такий собі дріфт у замет. Добре, що я їхала максимум 25 км/г, і нічого не трапилося. Ну, крім того, що я ледь не упісялася. Карти кажуть, що до наступної цілодобової заправки ще десь 10 км і 15 хвилин. Курва мать, ще 15 хвилин польскими єбєнями. А бензин  тане «як снєжинкі на очах».

Виїхала з замету. Їдемо далі. Попри польских хрестів, лисиць, зачинених «склепів» (це крамниця по-їхньому якщо що) та ще якихось піздєцов. Бензину залишається на 25 км, принаймні так показує на екрані. А там біс його знає.

Доїжджаємо до якогось будування. Ну, типу, замало нам перешкод було. Ліворуч – кран, праворуч – бетонні споруди, попереду – мостик шириною в півтора метри і потім з’їзд під 90 градусів в нікуди. І більше дороги нєту. Це був джекпот. Чорна траса, кажучи лижним жаргоном. Перша передача і попіздувала. А потім вже і заправка «нарісовалася». Добрі пóляки запропонували мені ще каву з млєком, ми ще трохи з ними потеребеніли, бо чим ще займатися в першу годину ночі в польскому селі,і виїхали знову на трасу.

Оскільки часу ми через усю цю хрєнотєнь загубили чимало, десь по другій годині з’їхали на Краків, щоб зупинитися на ніч в готелі.

І от розтягнувшись в ліжечку я думала, що от воно щастячко. Нєєєє, бісова курва. В сусідній кімнаті хтось так храпів, що аж стіни хиталися. Кльово їм, пацанчики виспляться. А мені що робити? Спати не виходить. Хоча треба. Бо попереду ще 1000 км.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s