Жбурляє вітер в порожніх віях,
Скидає попіл незграбних літер
В несамовиту холодну прірву
Бажань людських, прости́х, не вжитих.

Клекоче море в своїй пустелі,
Вбирає шепіт чужих історій
В окремий цвинтар невдах-поетів,
Щоб спочивали без сліз та болю.

Регоче підлий пузатий місяць,
Схиляє довгі пожовклі руки
До полонини, щоб потопити
Оману й привидів щоб позбутись.

Бринить шаленство в прозорій скро́ні,
Лоскоче ребра. Гризе долоні.
Юродство має вологий подих.
Юродство має червоний колір.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s