Мрійливо й забарвлено
У фарби привабливі
Ми йшли понад містом,
Де кірхи хрестами
Кохалися з вітром,
Де жваво стихія
Жбурляє в повітря
Шматками великими
Й сильними
Сіль.
І чайки прожерливі,
Жирні й нахабні
Літали над хвилями,
Плакали крилами,
Чорними й білими,
„Тихо!“ – Кричали ми,
Бігли за птахами
Якось незграбними,
Якось
без мрій.

Мокрими кроками
Гінко потоками
З хворими скронями
Й трохи долонями
Чую твій спокій,
І цю волездатність
Не мати прекрасне,
Не бачити вчасно
Всю самість
мене,
І мою пуповину,
Що з‘єднує стрімко
Цей світ і той світ,
Мій власний Захід
Та, власно, мій Схід.
Мій денний простір
Та простір вночі,
Не бачиш ти!
Не чуєш ти!

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s