***

Потерпи, потерпи, кажеш ти.
Ще залишилось зовсім трохи,
Перейти на той бік дороги,
Де вже менш турбулентні часи;
Коли можна буде спокійно
цілувати один одного ноги,
що так довго і що так невпинно
по цій стоптаній мантрі йшли.
Потерпи, кажеш ти, потерпи.
Зовсім близько наші шляхи;
І тоді буде легше нести
все, що стільки років ти несеш за собою.
І якщо ти дозволиш, понесу замість тебе
Що завдáло тобі стільки болю,
Все, що вкрило тендітність твоїх почуттів
до нестями важкою смолою.
Потерпи моя мила, повторюєш ти.
Бездоріжжя скінчиться як сезонні дощі;
Промине одна вічність і трохи весни,
І тоді зав‘яжу твої коси крихкі
безперервною ниткою без вузликів.

Потерплю, відповість, вже давно це роблю.
Навіть вже не терплю, а просто живу,
Просто ходжу з хронічним безвір‘ям в душі,
І всі коси давно вже міцні й вольові,
І привчились вони без підтримки текти
по усім бездоріжжям цієї землі,
Де немає тебе, де окремо є ми;
І, можливо, тендітність своїх почуттів
заховала надійно від чорних вітрів,
Бо інакше не вистояти на самоті
в цьому найтурбулентнішому зі світів.
(c), 08.01.2019

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s