******
Разом зі снігом, сірим та стиглим
сповзають відтінки холодних годин.
В ранковому потягу справа та зліва
залишки ночі та пара небритих щетин.
В надто гарячій і надто дешевій каві
тане вологий світанок міста.
Ми приземлились зарано сьогодні,
а повертатимемся — запізно.

Скільки сьогодні 
буде облич
старих та нових?
Скільки буде занадто,
скільки не зупиниш
тих, що вже розпочато
в середині зими
преднервозних припадків,
поки ніч у пітьмі,
як безсовісна курва
вщент винищує сни
на його половині
порожній й пустій
розумієш розірвані
власні шматки.

Тане світанок в холодній каві.
Декілька хвиль на самотність
перед полинути з п‘ятками в справи
в ще один день-пустотність.
В пересічних залишках неба
я завзято існую без нього,
як відсутня від всіх амеба
Як святі, в котрих викрали Бога.
08.02.2019, (c)

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s