***
В ній залишилося так мало її колишньої –
не скуйовдженої трагедіями останніх днів,
які б краще залишились непрочитаними книжками,
ніж прочитаними повістками для її братів.

В ній залишилось так мало того дитячого,
що робило її легкою та прозорою.
Відіпрати можна майже все
окрім
спогадів
та запеклої крові на рукаві.

Вона не прагнула. Так просто сталося.
Вона сталася. Несподівано.
Ще вчора була вона звичайним підлітком.
Сьогодні – його опорою невідривною.

Вона не вчить вищі матерії,
не знається на юрисдикції чи економіці.
Вона просто мовчить
і робить ін‘єкції,
які не знеболюють
фантомні болі.

Вона знає все про контузію,
про те як спати з тим,
хто ніколи не спить,
знає про вартість протезів,
і скільки сьогодні треба
змінити бинтів.

Якщо зазирнути в її обличчя,
подивитися в її запалені очі,
хочеться запитати,
чого вона в цю саму хвилину хоче.

Механічно збирає волосся
без натяків і призначень
вона іноді йде в дальню кімнату
і наодинці плаче.

08.05.2019 (с)

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s