Жбурляє вітер в порожніх віях,
Скидає попіл незграбних літер
В несамовиту холодну прірву
Бажань людських, прости́х, не вжитих.

Клекоче море в своїй пустелі,
Вбирає шепіт чужих історій
В окремий цвинтар невдах-поетів,
Щоб спочивали без сліз та болю.

Регоче підлий пузатий місяць,
Схиляє довгі пожовклі руки
До полонини, щоб потопити
Оману й привидів щоб позбутись.

Бринить шаленство в прозорій скро́ні,
Лоскоче ребра. Гризе долоні.
Юродство має вологий подих.
Юродство має червоний колір.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

4 + 9 =