Graphic design portfolio

Graphic design portfolio

В ній залишилося так мало

В ній залишилося так мало

В ній залишилося так мало її колишньої –
не скуйовдженої трагедіями останніх днів,
які б краще залишились непрочитаними книжками,
ніж прочитаними повістками для її братів.

В ній залишилось так мало того дитячого,
що робило її легкою та прозорою.
Відіпрати можна майже все
окрім
спогадів
та запеклої крові на рукаві.

Вона не прагнула. Так просто сталося.
Вона сталася. Несподівано.
Ще вчора була вона звичайним підлітком.
Сьогодні – його опорою невідривною.

Вона не вчить вищі матерії,
не знається на юрисдикції чи економіці.
Вона просто мовчить
і робить ін‘єкції,
які не знеболюють
фантомні болі.

Вона знає все про контузію,
про те як спати з тим,
хто ніколи не спить,
знає про вартість протезів,
і скільки сьогодні треба
змінити бинтів.

Якщо зазирнути в її обличчя,
подивитися в її запалені очі,
хочеться запитати,
чого вона в цю саму хвилину хоче.

Механічно збирає волосся
без натяків і призначень
вона іноді йде в дальню кімнату
і наодинці плаче.

08.05.2019 (с)

В палітрі безкрилих людей

В палітрі безкрилих людей

В палітрі безкрилих людей
Немає прозорої фарби,
Немає шалених ідей,
Немає занедбаних справ,
Немає безсонних ночей
В житті безкрилих людей.
Безкрилі люди як дім,
В якому немає вікон;
Вони програмують життя
І оптимізують мрії.
Шляхи безкрилих людей
Не мають таємних порогів,
Біжать прямісінько й рівно
До такого ж прямого гробу.
Безкрилі чоловіки
Й безкрилі аморфні жінки́
Ви ж маєте наче все,
Ви ж знаєте наче все, –
То йдіть собі, куди йшли.
Безкрилі обрубки життя,
Токсична безликість у діях
Суворо щочетверга
Робить щодалі безкрилих.
Не хочу зізнатися дійсності,
І знати на неї не хочеться.
Не стигнуть криштальні тлумачення
В серцях цього покоління.
Не знати того, що сталося,
Не вірити в те, що бачила.
Лишається тільки пробачити
Свої утопічні видіння.
Які ідеали є вірні?
Мої безкінечно руйнуються
запекло болюче колючими
не злими, коли наче мирні,
Безкрилими та плюючими.

06.05.2019 (с)

Не затримуйте чергу

Не затримуйте чергу

Не затримуйте чергу, йдіть куди йшли,
З плакатами нових своїх святих.
Йдіть по кістках, йдіть по змерзлій навіки землі,
Ховайте своїх щурів, як ми ховали синів.
Хтось нещадно вбиває цвяхи,
Хтось, не соромлячись, їх подає,
Дехто не знає, навіщо їм взагалі
Ті закони людські,
Якщо на столі
що пити і жерти є.
Дехто плюнув на все і просто пішов собі далі,
Боронити від натовпу свої власні священні Граалі.
Тут вже як не крути, в кожного правда своя,
І комусь та правда отруює надто чесне життя.
А дехто просто втомився від безглуздя своїх братів,
Від байдужості й неможливості подолати своїх чортів,
Від нестерпного смороду в себе в дворі
Не втомилися лише ті, хто не звик самотужки йти.
В кожного з нас різні шляхи,
і свої власні скрижалі,
В свої я вірю до смерті.
І віритиму надалі.
29.04.2019 (с)

В незаповненому вагоні

В незаповненому вагоні

В незаповненому вагоні ми шукаємо вільні місця
біля вікон, щоб було зручно покласти порожній рюкзак,
зануритися в свою суть, відторгнутися від пасажирів,
налаштувати свої
непопсові
радіохвилі.

Інтровертне життя по вагонах,
ми жартуємо краще в чатах,
ми кохаємо навіть в мережі
в спеціальних онлайн альманахах.

Інтровертне суспільство вночі
засипає в сумнівних лінках
в безперервному передчутті
загубитися вкрай в вебсторінках,
що система зависне, що пароль ненадійний,
що ми більше не відчуватиме
як це просто нічого не діяти;
як це просто сидіти на підвіконні,
хто з цигаркою, хто проти паління,
І насолоджуватися,
Насолоджуватися,
Насолоджуватися
Звичайним
Людським
Хотінням.
05.04.2019 (c)