Не затримуйте чергу, йдіть куди йшли,
З плакатами нових своїх святих.
Йдіть по кістках, йдіть по змерзлій навіки землі,
Ховайте своїх щурів, як ми ховали синів.
Хтось нещадно вбиває цвяхи,
Хтось, не соромлячись, їх подає,
Дехто не знає, навіщо їм взагалі
Ті закони людські,
Якщо на столі
що пити і жерти є.
Дехто плюнув на все і просто пішов собі далі,
Боронити від натовпу свої власні священні Граалі.
Тут вже як не крути, в кожного правда своя,
І комусь та правда отруює надто чесне життя.
А дехто просто втомився від безглуздя своїх братів,
Від байдужості й неможливості подолати своїх чортів,
Від нестерпного смороду в себе в дворі
Не втомилися лише ті, хто не звик самотужки йти.
В кожного з нас різні шляхи,
і свої власні скрижалі,
В свої я вірю до смерті.
І віритиму надалі.
29.04.2019 (с)

Досить патосу в білих віршах.
Хтось цінує завзятість, хтось – просто весну.
В перемерзлих з минулих років серцях
Тане крига. Ллється майбутнє.
Тут немає складних алюзій,
Бо сучасні поети – теж люди.
І виходять із дому сьогодні не в ніч,
Бо нарешті скінчився лютий.
І начхати сьогодні, власне, сьогодні
На те, що порепані скроні,
На те, що прокурений подих,
На те, що ще вранці хотілось здерти
Шпалери в останній кімнаті.
Начхати на це, начхати.
Головне, що на кухні вже вариться кава
Мені – з молоком, а тобі – трошки з цукром.
Головне, що в шухляді
Поряд з ключем –
Квиток зворотній присутній.

Нерухомість – це дуже холодно,
Як невизнаність б’є у скроні.
Неспроможність знайти долоні
під важкою грудневою ковдрою
ще не привід ламати руки.
Десь на вулиці ллє депресія,
Краще вдома відсидіти зиму
з рівнем спліна недопустимим
й тиском кислої антипоезії
Відшукати тих рук маршрути.
5.12.2018

П’ять років – це зовсім початок життя.
Перші кроки невпевнені, перші нестримані рухи.
Перші ліки, і не по-дитячому хибні страхи,
І стільки нових ворожих пекельних звуків.

Розтріскуєшся як папірус,
Транспарентний ламки́й альманах,
Проклятий зимовий вірус
Заховався в нейронних шляхах.

******
Разом зі снігом, сірим та стиглим
сповзають відтінки холодних годин.
В ранковому потягу справа та зліва
залишки ночі та пара небритих щетин.
В надто гарячій і надто дешевій каві
тане вологий світанок міста.
Ми приземлились зарано сьогодні,
а повертатимемся — запізно.