Tag: reflections

Намагалася вірити в Бога

Намагалася вірити в Бога

Намагалася вірити в Бога,
В вічного, доброго та справедливого,
Але якось у нас все не склалося:
Не зійшлися наші дороги.

Намагалася вірити в себе,
Незалежну, нестримну та чесну,
Тільки все навкруги розламалося:
Руки, ноги, буття, самовпевненість.

І в любов намагалася вірити –
Справжню, щиру, чуттєву, пристрасну.
Як і Бог, не існує така вона
У житті. Лише в фільмах і книжках.

Тільки в ки́рпу лишається вірити,
Безперечність єдину у світі.
З нею в мене немає сумнівів,
Бо вона і є сама вічність.

05.07.2018 (с)

Ми були всі звичайними колись

Ми були всі звичайними колись

Ми бу́ли всі звичайними колись,
Давно, коли палили потайки за гаражами,
Коли лежали на Азові горілиць
З засмаглими немов вугілля голосами.

Коли стриба́ли по разйобаним будівлям,
Вдихаючи індустріальну млість
І лускаючи сонячне насіння, –
Це все було, це все було колись.

У мене бу́ли довгі русі коси,
Й коліна збиті завжди в темну кров.
Але давно обрізала волосся,
І в кров запечено тепер усе нутро.

Немає більше наших гаражів,
Не стрибають усі, хто більш не з нами.
Ми всі перетворились на мерців
З райобаними внутрішніми швами.

17.06.2018

Коли…

Болісно зізнаватись собі, щоб з собою від себе втекти.
Болісно програвати, коли навіть не знав, що грав.
Важко стріляти в повітря, коли більше не маєш мети,
Та недоречно розпочинати, коли вбито останній цвях.

Несамовито пірнати в калюжу, в якої немає води;
Не занедбати прекрасне, чисте та вічне сяйво душі.
Декілька рухів простих можуть змити усі сліди.
Декілька слів дурних — зламати найщирші вірші.

Легко тримати зброю, коли знаєш, що вже переміг.
Легко лупити в труп, який не насниться тобі.
Болісно битися в дзеркало залишками чорних днів,
Болісно жити, коли в середині ти вже давно не живий.

Ушла…
тихо закрыв дверь…
хотя, ее уже и так закрыли…
и скорей всего правильно сделали, но от этого не веселей…
ведь можно же притвориться…н у хоть раз…
возможно, в первый раз в жизни притворство было необходимо…
хотя стоит сказать спасибо, за то, что закрывать эту закрытую дверь было легче…

Да, вначале было по ностальгически обидно, что мы выбираем социальные условия и образование вместо людей…
потом стало нестерпимо больно… ведь все-таки была частью этого… была… и мне дали ясно понять, что была…

спасибо… наверное, так лучше…

Намагаюся бути сильнішою
Намагаюся жити – не бути
Стати всупереч всім сміливішою
Відпустити усе та забути

Намагаюся бути такою,
Щоб не соромно в очі казати
Намагаюся бути собою
Намагаюся кращою стати

Полонилася думкою, мрією
Важко дихати. Серце колотиться.
І кажу вже собі: «Не витримую».
Але серце шепоче: «Боротися!»
Д. Тарусина